Автор: Едуард Мальцев, керівник програми Presidents’ MBA kmbs Світ, створений людьми, вже давно відчувається складним і непевним, але саме зараз непевність стає новою нормою. Водночас страх перед майбутнім і бажання впевненості – універсальні властивості будь-якої людської культури. Мабуть, єдиний продуктивний спосіб поведінки управлінців у цій новій реальності – закохатись у непевність, піддаючи сумніву власну правоту та впевненість. Вирішування в умовах непевності потребує і ретельного вивчення того, що відоме, і відділення його від припущень, і точної та технологічної роботи з невідомим. Від того, як організовано вирішування – разом з якістю використаних моделей та організаційною культурою – є ключовим фактором забезпечення високої якості рішень. Ключ до роботи в умовах непевності дає математика, точніше, теорія ймовірностей. Розуміння частотної ймовірності як результату вимірювань та обчислень дозволяє використовувати фактичні дані для розв’язання задач прогнозування та діагностики. Суб’єктивна ймовірність, зі свого боку, допомагає використати експертні знання і поступово нарощувати рівень впевненості в непевних умовах.  

Композиція команди, експертизи управлінців та наявність у них спільної мови стають визначальними для вирішування

  Вміння команди поєднувати різні джерела та моделі, формуючи власні – нові, стає критично важливим вмінням. При цьому сама композиція команди, експертизи управлінців та наявність у них спільної мови стають визначальними для вирішування. Коректне поєднання знань з різних джерел дає можливість використати різноманітну експертизу задля формування ширшого поля можливих рішень та чітко відділити знання від припущення, а припущення від відсутності знань. Вибір з наявних альтернатив – кульмінація вирішування. Досвід, експертність та готовність взяти на себе відповідальність – важливі чинники для вибору. Водночас допомогти може ширша картина світу – ширша за всі наявні альтернативи. Розуміння надсистем, трендів змін середовища, соціальних та економічних закономірностей дуже стануть у нагоді. Наявність у команди мета-моделей та їх використання робить процес вирішування і більш певним, і більш керованим. Ретроспективне повернення команди до того, яким був процес вирішування, як певні поворотні моменти вплинули на вирішування і якою була якість результату – ключ до розвитку самого процесу та спроможності команди вирішувати в умовах непевності. Сталість команди та спільний досвід вирішування забезпечують якість процесу – від використання даних та експертної оцінки, точного розрахунку та обґрунтованих припущень – до вибору. Вже маючи певний досвід управління у високотурбулентних умовах, можна впевнено стверджувати, що організаційна культура, управлінська культура і культура колегіального вирішування, зокрема, – найважливіші точки опори при непевності та високих комплексних ризиках. Саме злагоджена командна гра керівників – запорука успіху компаній у нових умовах. Колонка вперше вийшла на biz.liga.net