Трапляються в житті події, після яких ти вже не такий, як раніше. Для мене отримання ступеню MBA стало одним з них. Причому «не такою, як раніше» я стала у всіх сенсах: і в професійному, і в особистісному. Адаптація до реальності Один з найнебезпечніших моментів після випуску - коли повертаєшся до реального світу (в процесі навчання ти наче випадаєш зі своєї реальності), сповнений ентузіазму та бажання робити зміни, амбіцій, віри в свої - тепер уже безмежні - можливості. Такий собі романтичний настрій. Це ніби переїзд з провінційного містечка в столицю - очі розбігаються, стільки "смачних" можливостей навколо, стільки надихаючих прикладів перемог... Пройти період адаптації і не розчаруватися допомагає високий ступінь усвідомленості і рефлексія. Необхідно збалансувати персональне бажання міняти все і всіх - і нормальну реакцію оточення у вигляді опору цим змінам. Я швидко зрозуміла, що застосовувати знання на практиці буде непросто - далеко не всі в моєму оточенні розуміли і приймали мої ініціативи і, в цілому, прагнення змінювати що-небудь. Я помітила, що часто саме слова, якими ти комунікуєш зміни, визначають, відбудуться вони чи ні. (Наприклад, ще на початку навчання члени моєї родини наполягли на тому, щоб я своїми враженнями і отриманими знаннями ділилася без використання специфічної термінології, тобто «простою мовою».) І сьогодні я приділяю багато уваги спостереженням за тим, як люди в моїй організації реагують на ту чи іншу інформацію, що для них важливо, а що ні. Детально розбираю ситуації, коли ініціативу змінювати що-небудь зустрічають в штики. А потім - усвідомлено обираю ту «мову», яка дозволить максимально зрозуміло, з урахуванням цінностей і потреб конкретної людини або команди, донести суть зміни, її важливість.  

Необхідно збалансувати персональне бажання міняти все і всіх - і нормальну реакцію оточення у вигляді опору цим змінам

  Людина не приймає речей, яких не розуміє. Як тільки сутність того, що відбувається, стає ясною, шанси змінити щось і змінитись самій збільшуються в рази.   Нові можливості Якщо вдасться впоратися зі "старою-новою" реальністю, то настає період появи реальних можливостей, нехай і не завжди очевидних. На момент приходу до бізнес-школи моєю головною метою було вийти за межі тієї функції, в якій я досягла «стелі» і до якої втратила будь-який інтерес. Так і вийшло: після навчання я отримала не просто кар'єрне зростання, а крос-функціональне просування. Я змогла відійти від управління монофункціональним напрямком «збір заборгованості» (collection) до управління крос-функціональним напрямком - операційно-сервісним центром. Нова роль передбачала взаємодію з усіма бізнес-підрозділами організації (роздріб, корпоративний продаж, процесинговий центр тощо), А також з усіма функціональними напрямами (власники продуктів, продаж, фінанси, маркетинг тощо). Для мене це було несподівано - в консервативному банківському середовищі кар'єрне зростання по горизонталі відбувається рідко і, найчастіше, болісно. А тут все сталося просто, швидко і логічно. Взагалі, потрібно зазначити, що життя «після школи» стало складнішим: цілі та завдання змінили масштаб і тепер виглядають більш значуще; причинно-наслідкові зв'язки перестали бути очевидними, стало ясно, що якщо не розібратися в кореневих причинах того, що відбувається, гідного результату не буде; що розуму недостатньо, потрібна й інтуїція.

Я перестала бути «аматором» і перейшла в професійну лігу

  Нещодавно я працювала над проектом з командами із двох абсолютно різних корпоративних культур. Часто сторони не могли домовитися - і питання не рухалось з місця. Можу сказати, що в 90% випадків результат ретельного пошуку справжньої причини конфлікту не збігався з першою оцінкою ситуації. Дуже часто сторонам заважав домовитися не реальний конфлікт інтересів, а, скажімо, особиста антипатія, недовіра або нерозуміння питання, що обговорювалось. Як тільки причина ставала ясна, можна було розраховувати на швидке і безболісне вирішення проблеми. Якщо ж бажання або часу, щоб розібратись, не вистачає – зайві витрати ресурсу команди гарантовані.   Вища ліга Якщо однією фразою сформулювати основний результат отримання бізнес-освіти, то можна сказати: я перестала бути «аматором» і перейшла в професійну лігу. За останні шість років в організації я управляла чотирма різними функціями. Останній рік - керую проектом злиття двох банків, а не так давно стала керівником проектного офісу. У моїй зоні відповідальності знаходиться процес управління змінами: як менш масштабними (наприклад, запити на зміну інформаційних систем банку), так і більш серйозними – такими, що стосуються усього банку, а іноді й стратегічними проектами. У цій ролі, крім досвіду в предметній сфері, мені допомагають знання, отримані в процесі навчання. Наприклад, helicopter view - вміння подивитися на загальну картину, а не окремі її деталі. Я тісно контактую з усіма підрозділами організації. Ця взаємодія не може бути ефективною без розуміння того, чим колеги займаються, як їхні дії впливають на інші підрозділи і на загальний результат. Важливо системно бачити організацію, розуміючи, хто і які ролі виконує, які є очевидні - і не дуже - зв'язки.

Працювати зі стратегією персонального розвитку так само необхідно, як і з організаційною

  Другий, не менш важливий результат навчання - це перехід від функціональних завдань до стратегічних. Уже в ролі функціонального лідера я брала активну участь у стратегічних сесіях, здійснювала перші вдалі спроби стратегічного планування у межах свого напрямку. Однак саме після навчання я по-справжньому зрозуміла, що таке стратегія. Сьогодні, перш ніж переходити до цифр, я намагаюся розібратися - хто наш клієнт, які його потреби і що є продуктом компанії в цілому, бізнес-напрямку, тієї чи іншої стратегічної ініціативи. Формуючи портфель проектів організації (в які ми інвестуємо в пріоритетному порядку), важливо вже на початку шляху розуміти - що буде продуктом цього проекту і як він дозволить клієнтові банку «закрити» свої потреби. Саме мислення категоріями «клієнт-потреба-продукт» дозволяє мені сьогодні «грати» на стратегічному рівні. Я отримала можливість бачити, відчувати, транслювати зв'язок між стратегічною ідеєю компанії і завданнями конкретних команд, підрозділів. Це дозволяє мені бути корисною на рівні топ-менеджменту і зрозумілою в роботі з мідл-менеджментом.   Особисті зміни Інструменти, які я використовую у своїй професійній діяльності, корисні і для особистої трансформації. Адже працювати зі стратегією персонального розвитку так само необхідно, як і з організаційною.

Мислення категоріями «клієнт-потреба-продукт» дозволяє мені сьогодні «грати» на стратегічному рівні

  Я дуже активна людина і намагаюся прогресувати в усіх сферах життя. Якщо робити це хаотично, ресурс витрачається величезний, а результат не завжди радує. Робота з персональною стратегією для мене починається з визначення напрямків, які дійсно для мене важливі. Далі я питаю себе: якщо мене назвати клієнтом, то які у мене потреби і очікування? І, як наслідок, що може/має стати продуктом моїх дій у цьому напрямку? Наприклад, я займаюся йогою. Мої потреби - це гарне самопочуття, духовне просвітлення або можливість дивувати друзів стійкою на голові? Погодьтеся, якщо зупинити вибір на «духовному просвітленні» - то підхід до практики буде зовсім іншим, ніж у випадку бажання дивувати друзів стійкою на голові. У професійній сфері також дуже важливо розуміти, куди і навіщо спрямовані зусилля. Роботодавець (нинішній або потенційний) - у деякому сенсі мій клієнт, я повинна розуміти його потреби. І тоді мені стає ясно - в якому напрямку потрібно розвивати продукт «Анна Христянович». Якщо, звичайно, співпраця з цим роботодавцем мені цікава і вигідна.   На завершення зазначу: чи відбудуться з людиною серйозні зміни після навчання, багато в чому залежить від неї самої: чи актуально для неї те, що відбувається, чи важливо, цікаво, потрібно, чи готова вона докладати зусиль.