Фактор удачі Роберт Франк, автор книги «Успіх і удача», описує інцидент, що стався під час серфінгу і мало не призвів до його смерті. У нього трапилась раптова зупинка серця. Порятунок надійшов у вигляді швидкої допомоги, яка через низку випадкових подій виявилася поблизу - в місці, де її взагалі не повинно було бути. Саме такі чинники, що знаходяться поза нашим контролем, можуть стати визначальними в найбільш важливі для нас моменти. Однак часто роль удачі або ігнорується, або замовчується. Ця тенденція виразно простежується в історіях підприємницьких успіхів, де розповідається про видатні особистісні якості, про віру в ідею і багато іншого. Але практично не згадується про те, що на якомусь етапі цим - безсумнівно, видатним, - людям просто пощастило. Наприклад, конкурент виявився недостатньо швидким, ринкова ситуація склалась вигідним чином. І, ймовірно, найважливіше - що їм пощастило народитися в сприятливому для розвитку своїх здібностей середовищі. Так, швидше за все, Білл Гейтс не став би одним з найбагатших людей світу, якби народився не в 1955, а в 1945 році, і якби не вчився у приватній школі, де були умови для навчання програмуванню. За словами Гейтса, тоді в усьому світі навряд чи було 50 підлітків, що мали такі ж можливості для розвитку своїх комп'ютерних умінь.   Переможець отримує все Як зазначає Роберт Франк, в умовах сучасної економіки значущість фактора удачі непомірно зростає, що обумовлено самою логікою науково-технічного прогресу. Наприклад, раніше виробництво фортепіано - через високі витрати на транспортування – розташовувалось неподалік від потенційних покупців. Але з розвитком сфери перевезень, коли витрати на доставку істотно знизилися, кожен етап виробництва поступово ставав все більш концентрованим. Зрештою у світі залишилося всього декілька виробників, спроможних конкурувати на цьому ринку. З одного боку, це кардинально розширило коло споживачів, здатних придбати товари найвищої якості; з іншого - виробники, що мають вкрай незначну перевагу над конкурентами, отримують непропорційно високу частку доходів.    

Чинники, що знаходяться поза нашим контролем, можуть стати визначальними в найбільш важливі для нас моменти

    Виробники, які раніше були монополістами на географічно ізольованих ринках, почали вести боротьбу між собою за виживання. А в таких битвах навіть найменша перевага в якості або собівартості може виявитися вирішальною. За конкуренції такого типу незначні випадкові події можуть легко змістити точку рівноваги. Таким чином, роль удачі стає все більш значущою. Частково це відбувається тому, що різко зросли ставки в змаганнях, результати яких завжди певною мірою залежали від випадкових подій. При цьому найбільш важливим фактором випадковості, здатним надати вирішальну перевагу у змаганні «переможець отримує все», є мережевий ефект. Скажімо, подивившись фільм або прочитавши книгу, люди прагнуть обмінятися враженнями. І, швидше за все, в дискусію втягнеться більша кількість учасників, якщо вона стосуватиметься популярного фільму або книги-бестселера. Щороку видаються тисячі книг, з яких тільки декілька потрапляють до переліків кращих. І хоча головним фактором успіху є якість видання, вирішальним виявляється певний збіг обставин. Так, ймовірність того, що книга потрапить до списку бестселерів є вищою, якщо її автор уже відомий, або якщо видання отримає позитивну рецензію в New York Times або Atlantic. У будь-якому випадку, за своїми об'єктивними характеристиками багато бестселерів нічим не перевершують книги менш успішних авторів. Психологи відзначають тенденцію до небажання споживачів витрачати час і сили на вибір того, що їм треба, серед тисяч і тисяч продуктів. Відповідно, вони віддають перевагу топ-пропозиціям. Таким чином, як вважає Роберт Франк, базовою характеристикою ринку типу «переможцю дістається все» є те, що нагорода в більшій мірі, ніж будь-коли раніше, залежить не від абсолютної, а від відносної якості продукту. І ще одна особливість таких ринків: дуже висока винагорода концентрується в руках декількох топ-виконавців.    

У майбутньому слід очікувати подальшого збільшення диференціації доходів, що означає: фактор випадковості буде відігравати все вагомішу роль

    У якості прикладу такого ринку автор наводить музичну сферу, цитуючи американського економіста Шервіна Розена: «Ринок класичної музики ніколи не досягав таких масштабів, як зараз, проте кількість солістів, що концертують, не перевищує кілька сотень (для таких інструментів, як голос, скрипка і фортепіано - і набагато менше для інших). Виконавці найвищого класу складають вкрай малу частку від загального числа музикантів і мають дуже високі доходи, що істотно перевищують заробітки своїх колег другого рангу. І це при тому, що в процесі "сліпого" прослуховування більшість споживачів можуть вловити лише незначні відмінності в якості виконання». Аналогічне явище спостерігається практично у всіх сферах, у тому числі на ринку управлінських кадрів, де сума винагороди керівників вищої ланки зростає вибухоподібними темпами. Так, розмір компенсаційного пакета Чарльза Вілсона, який очолював General Motors з 1941-го по 1953 рік, з поправкою на інфляцію становить незначну частину від середньої суми, яку отримують сьогодні гендиректори компаній з переліку Fortune 500. І якщо в 1980 році винагорода керівників найбільших американських корпорацій в 42 рази перевищувала зарплату середньостатистичного працівника, то зараз – у 400 разів. Розрив у рівні доходів проектується на всі верстви населення. Так, в період з 1979-го по 2007 рік доходи 5% найбагатших громадян США збільшилися в 2,5 рази, а тих, хто входить в перший 1% - майже в чотири рази. І якщо в 1976 році тільки 8,9% всіх доходів у країні отримував 1% найбагатших людей, то у 2012 року ця цифра зросла до 22,5%. Таким чином, як зазначає автор, найбільш високооплачувані менеджери, юристи, лікарі, музиканти та інші категорії топ-фахівців різко вириваються вперед. За його словами, в майбутньому слід очікувати подальшого збільшення диференціації доходів, що означає: фактор випадковості буде відігравати все вагомішу роль.    

Люди схильні недооцінювати фактор удачі в успіху - і при цьому пояснювати провали невезінням

    Чому невірні припущення домінують У чому причина того, що ми з таким завзяттям вважаємо правильними припущення, які не витримують тестування за допомогою найпростіших симуляцій? Економіст Пол Самуельсон якось зауважив: «Ніколи не можна недооцінювати прагнення людини повірити в те, що лестить її самолюбству». Ці слова знаходять підтвердження у висновках багатьох досліджень, що вказують: дуже часто самооцінка людей істотно перевищує фактичний рівень їхніх здібностей. Згідно з даними опитувань, більше 90% людей оцінюють свої навички кермування на рівні вище середнього. Так само оцінили свої водійські якості більше 80% автолюбителів, які - в результаті ними ж спровокованого ДТП - опинилися на лікарняному ліжку. Особливо часто фактор завищеної самооцінки проявляється в ситуаціях, коли навички складно виміряти якимись об'єктивними критеріями. До них відносяться водійські або лідерські вміння. Наприклад, у ході дослідження, проведеного в одній з американської шкіл, тільки 2% старшокласників оцінили свої лідерські якості на рівні нижче середнього. Таким чином, практично всі учні (98%) висловили переконаність, що їм блискуче вдається взаємодіяти з людьми. Приблизно так само ми оцінюємо фактор удачі. Так, переможці лотерей люблять розповідати історії про те, як певні вміння й інсайти допомогли їм вибрати правильні номери. Також видається величезна кількість книг з порадами про те, як слід підійти до вибору номерів. Хоча всі ці зусилля марні. Алгоритм лотереї такий, що все числа рівноймовірні. Ще одним проявом помилковості людських суджень є схильність недооцінювати фактор удачі в успіху і при цьому пояснювати провали невезінням. Наприклад, як вважає автор «Чорного лебедя» Нассім Талеб, ця тенденція дуже чітко проявляється серед інвесторів.   Наслідки ігнорування удачі Якщо виходити з того, що удача є неодмінною складовою практично будь-якого великого успіху, то, як зазначає Роберт Франк, слід визнати, що найбільш вагомим фактором випадковості при досягнення матеріального благополуччя є факт народження в промислово-розвинених країнах. Інакше можна мати здібності, бути працьовитим, але можливість отримання гідної винагороди так і залишиться ефемерною перспективою. Хоча люди не в змозі вибрати країну, де їм належить народитися, суспільство в значній мірі здатне сформувати сприятливе середовище. Але для цього потрібні чималі інвестиції. Нинішні громадяни США є щасливими бенефіціарами століть щедрого інвестування, здійсненого тими, хто жив до них.    

Якщо цілеспрямовані люди отримують приз у вигляді багатства, то вони, як правило, пояснюють свій успіх тільки талантом і працьовитістю

    Однак в останні десятиліття державні інвестиції стали набагато менш щедрими.  Наприклад, відповідно до опублікованої в 2013 році доповіді американської спілки цивільних інженерів, вартість невиконаних базових робіт з техобслуговування існуючої інфраструктури склала $3,6 трлн. «Серед багатьох чинників, що зумовили нашу нездатність підтримувати держінвестиції на рівні попередніх періодів, найбільш значущим є те, що витрати на суспільні блага і державні послуги перевищують податкові надходження», - зазначає автор. У книзі наводяться дані про те, що зниження граничної ставки прибуткового податку є стійкою тенденцією, що виявляється в різних країнах світу. За оцінками бюджетного комітету конгресу США, в період з 2001-го по 2011 рік через зниження податків, ініційованого Джорджем Бушем, доходи федерального уряду скоротилися на $2,9 трлн. Прихильники політики зниження податків стверджували, що це дозволить істотно прискорити темпи економічного зростання. Однак очікування не виправдалися. Зате ще більш активно стали пропагуватися ідеї про те, що податкова ставка повинна бути «пласкою» і мінімальною. Але, як зазначає автор, парадокс полягає в тому, що від цього програють всі, в тому числі і найзаможніші члени суспільства. Добробут вимірюється не тільки матеріальними благами, але і такими факторами, як чисте повітря, безпечні вулиці й хороша транспортна інфраструктура. Зрештою, незалежно від того, наскільки багата людина, їй приємніше їхати ідеальним швидкісним шосе, аніж «убитою» дорогою. Те, що багато дуже успішних людей не бажають платити більш високі податки, навіть усвідомлюючи, що інфраструктура держави, в якій вони живуть, буде неухильно деградувати, Роберт Франк пояснює двома помилками. По-перше, прийнято вважати, що при значному збільшенні податків людям буде складніше купувати бажане. Однак при цьому не враховується те, що купівельна спроможність - це не абсолютне, а відносне поняття. І, в разі загального зниження доходів, багаті люди і далі зможуть купувати те, що їх приваблює. По-друге, якщо цілеспрямовані люди отримують приз у вигляді багатства, то вони, як правило, пояснюють свій успіх тільки талантом і працьовитістю. Ігнорування фактора удачі призводить до того, що успішні особистості переконані: вони мають повне право на непропорційно високий дохід. Тому можуть сприймати підвищення податкової ставки як щось на кшталт грабіжки. У книзі зазначається, що ігнорування випадкового везіння - не єдина причина, чому найбагатші члени суспільства відкидають ідею збільшення оподаткування, але одна з найважливіших. Причому проблема посилюється тим, що неприйняття удачі як складової успіху особливо сильно виражене серед тих, хто має найбільше можливостей для впливу на політичні рішення. У результаті спостерігається вкрай деструктивна динаміка. Досягши чогось, люди вкладають частину коштів у те, щоб отримати податкові та регуляторні пільги. Це дозволяє їм збільшити свій капітал, а далі - лобіювати додаткові привілеї (і так може тривати до нескінченності). Таким чином, успіх окремих особистостей стає перешкодою для соціального розвитку.   Повну версію рецензії можна прочитати на сайті Digest