Дізнайся першим
Останні події та новини з життя KMBS дізнавайтеся у розділі KMBS Live що знаходиться у верхньому правому куті екрану
Відкрити kmbs liveМи скористалися часом карантину для того, щоб переглянути бізнес-модель. Зараз формуємо гіпотези, які незабаром перевірятимемоМи нікого не звільняли, команду намагаємося максимально зберегти. Ми й раніше працювали дистанційно, тому не мали особливих складнощів із переходом на новий режим. Єдине, що змінилося – сильно зросло навантаження. Тепер ми працюємо у форматі 24/7. Як «Агромат» реагує на кризу Оскільки компанія працює з усім світом вже 26 років, і з китайськими контрагентами зокрема, то ми розуміли, що криза буде, вона буде глобальною, і до неї треба готуватись завчасно. Тому почали ще з січня. Провели перемовини з постачальниками з усього світу, у тому числі китайськими. Нашим завданням було отримати товар, і ми встигли. З початком карантину ми змінили режим управління: власники стали частіше дивитися на цифри, не щотижня, а щодня, постійно знаходитись в контакті з СЕО і командою, адже антикризове управління передбачає педантичну роботу з витратною частиною. Це було рішенням топ-менеджменту. Так само, як і зниження власних зарплат на 50%. Якщо історія багатьох малих бізнесів зараз – про виживання, то середній бізнес, яким є «Агромат», переважно ставить перед собою інше завдання – зберегти людей. Звичайно, мова йде про тих, хто важливий для команди. Наша родина входить до Асоціації сімейного бізнесу (FBN), і зараз ми багато спілкуємося про те, як діяти компанії в цей час, як психологічно підтримати працівників, як поводитись, якщо захворіє хтось із їхніх близьких, тощо. Також середній бізнес думає про те, що зміниться після закінчення карантину, як він буде відновлювати роботу. Зараз зростає роль наглядових рад, адже генеральний директор змушений міркувати, як вижити у короткостроковій перспективі, а наглядова рада й власники – можуть думати про те, що буде після кризи. Напевно, нам в «Агроматі» пощастило, адже ми ще з нового року почали обговорювати майбутні трансформації: зміни у форматі магазинів, у взаємодії з клієнтами. І зараз ми продовжуємо той шлях, який намітили. Один з кроків – перехід в онлайн. За час карантину компанія запустила онлайн-доставку. Втім, хоча вона й продемонструвала зростання, але поки що це не якісний ривок, не зростання на порядки.
Наш запас міцності – це стосунки з постачальниками й партнерами, а ще креативність і професійність нашої командиФізичні магазини з початком карантину були закриті, тому продаж впав. Але відділи з продажу доволі швидко переналаштувалися: менеджери стали працювати онлайн, скажімо, комплектували об’єкти, відправляючи замовникам фотографії товару, щоб ті могли обрати й замовити. Якби цього не робили, продаж впав би ще більше. За нашими розрахунками, ситуація покращиться не завтра й не у вересні, а на початку наступного року. Адже зараз усі очікують на другу хвилю пандемії – і саме це ми закладаємо у свої прогнози. Втім, це лише прогнози. Наш запас міцності – це стосунки з постачальниками й партнерами, а ще креативність і професійність нашої команди. Ми знаємо, що зможемо домовитися з постачальниками, що можемо розраховувати на підтримку партнерів з нашої екосистеми. Це допоможе нам вистояти. Про управлінські зміни Я бачу, що через кризу керівникам доводиться ставати дещо жорсткішими, вони починають розділяти особисті стосунки та робочі. Якщо раніше у компанії могли бути працівники, які не приносять багато користі, але з цим усі якось мирились - то зараз відбувається «чистка». Залишаються ті, хто дійсно важливий для бізнесу. Також управлінці починають спокійніше ставитися до віддаленої роботи. Навіть ті, хто раніше був проти. Ми теж плануємо й після карантину дозволити людям з департаменту закупівель працювати з дому, якщо вони хотітимуть. В цілому, висновки робити ще зарано. Ніхто не знає, що буде далі. Майбутнє формується кожного дня.
Мені здається, що те, що ми переживаємо зараз, - не стометрівка, а марафонПро нову реальність Коли я чую про те, що ця криза назавжди змінить нашу соціальну поведінку, ми перестанемо обійматися, - я в це не вірю. Людина – істота соціальна, дистанціювання протирічить нашій «тваринній» сутності. Можливо, у наших звичках дещо й зміниться – але не радикально. Це ніби пружина, яку стиснули, а потім відпустили. Вона відновиться не повністю, а десь на 90%. Скажімо, на карантині я відчула, як це – замовляти онлайн. Раніше я цього не робила, бо люблю пройтися магазинами. І після закінчення карантину я, звичайно, інколи буду купувати онлайн, але не кожного разу. З точки зору бізнесу, думаю, зростатиме роль асоціацій та спільнот. Це те, чого не вистачає компаніям в Україні: середовища, де є довіра та спілкування. Нинішній час показує важливість об’єднання за цінностями. Навіть якщо у нас зовсім різні бізнеси, але спільні цінності, - то ми знайдемо, про що поговорити. Про те, що допомагає зберігати спокій На карантині я повернулася до художньої літератури. Читаю Аристотеля, Рея Бредбері. Це те, що допомагає мені заспокоїтися. А з дітьми (їх у нас четверо) – читаємо Жуля Верна та роздивляємося мапи. Дуже багато розмовляємо, обговорюємо питання «всесвіту»: про добро і щастя, подяку і горе, - що це є для кожного з нас. У родині нам довелося вчитися домовлятись, у тому числі, про особистий простір кожного. Це важливі зміни, і вони з нами залишаться надовго. Адже мені здається, що те, що ми переживаємо зараз, - не стометрівка, а марафон.