Дізнайся першим
Останні події та новини з життя KMBS дізнавайтеся у розділі KMBS Live що знаходиться у верхньому правому куті екрану
Відкрити kmbs liveЧас – це не просто середовище, в якому ми рухаємося, – він є чимось, що ми породжуємоПрисутність та тимчасовість – ці два поняття характеризують буття. Час – найважливіша характеристика, що висвітлює перебування людини в цьому світі, в реальності, де вона знаходиться. Сенс людському існуванню надають його скінченність, тимчасовість. Якби люди постійно думали про свою смертність, життя набуло б зовсім іншого сенсу, емоційного забарвлення та значущості. За Гайдеґґером, історія буття має декілька періодів. Це давньогрецька епоха, коли все відбувалося ніби на відкритій сцені, де люди та світ спільно грали свої трагедії і комедії; тоді людина усвідомлювала всевладдя та повноту буття, яке залишалося для неї чимось таємничим. У християнські часи буття було пов’язано з Богом, а у нову добу воно перейшло до «наступального просування». Гайдеґґер писав: людський суб'єктивізм досягає найбільшого загострення, а потім стає організованою однаковістю. Вона стане найнадійнішим інструментом повного (а саме технічного) володарювання над Землею. Одну з перепон для істинності буття мислитель вбачав у надмірній раціональності своїх сучасників: «Ми демонструємо властиве раціоналітичності мислення нерозуміння сутності персонального потоку життя, коли очікуємо та вимагаємо, щоб він завжди залишався таким само повноводним і потужним, яким буває у найбільш благословенні миті. Такі прагнення народжуються з нестачі внутрішньої смиренності перед таємничим та благодатним характером будь-якого життя. Ми маємо навчитися терпляче чекати на моменти наднапруженої інтенсивності... і утримувати ці миті в собі: не так насолоджуватися ними, як брати їх із собою до подальшого життя». Про нудьгу і час Гайдеґґер описує нудьгу як велику порожнечу, чорну діру екзистенції, мить, коли взагалі нічого не відбувається – коли марнується час. Тобто це час у чистому вигляді, його проста присутність. Мить, коли людина зауважує, як минає час, тому, що не може його ані «вбити», ані провести з користю для себе. Мислитель запитує: як сприймається час, коли нема нічого, що могло б його заповнити? Він не хоче «минати» – зупиняється, утримує людину в інертній нерухомості, зачаровує її. Цей стан всеосяжного оціпеніння дозволяє виявити, що час – це не просто середовище, в якому ми рухаємося, – він є чимось, що ми породжуємо.
Якби люди постійно думали про свою смертність, життя набуло б цілком іншого сенсу, емоційного забарвлення та значущостіАле якщо ніщо не рухається, людина має змусити рухатися себе. «Час, що зачаровує-сковує» (у стані нудьги) також є причиною вимушеного перебування на вістрі можливості. Інакше кажучи, у стані нудьги людина помічає, що ніщо не має значення і не буде мати, якщо вона сама це значення не створить. Das Man Ще в юнацькому віці в Гайдеґґера сформувалося уявлення про два протилежні світи. Перший – це той, до якого він належав, мешкаючи у рідному Мескірху та навчаючись у семінарії; другий – «зовнішній» світ міського життя. З одного боку, вповільнений світ, де цінуються важка праця та наполегливість; з іншого – світ швидкоплинний та поверхневий, схильний до миттєвих насолод. Мешканці одного світу звикли мислити глибоко, не боятися складнощів та залишаються вірними собі; мешканці іншого – легковажні, шукають найпростіших шляхів та, здебільшого, просто марнують себе. Пізніше у філософії мислителя ця схема втілилась у протиставленні понять «справжності» (чи «власного» буття) і «несправжності» («невласного» буття»). У гайдеґґерівському аналізі «несправжності» сучасники пізнавали реальність, що їх оточувала: масову культуру, неврастенічне суспільне життя, потужну індустрію безглуздих розваг, фрагментарність та дріб'язковість духовного життя. У такому світі «кожний виявляється кимось іншим і ніхто не є собою». Тобто головує Das Man – людина знеособлена. Саме Das Man, вважав мислитель, є ключовою постаттю у демократичній системі. Він писав, що демократична публічність керує тлумаченням світу та виявляється у всьому правою. І тільки тому, що є нечутливою до усіх відмінностей та справжності. У такій системі істини опускаються до рівня звичайних думок. І в таких умовах найкомфортніше почуває себе людина знеособлена, – вважав Гайдеґґер. Мислитель не дає однозначної відповіді на запитання, як подолати «несправжність» у політичній сфері. Але у праці «Буття та час» він цитує слова графа Йорка фон Вартенбурга: «Державно-педагогічним завданням міг би стати підрив стихійної суспільної думки і заохочування освітою індивідуальної думки та поглядів. Тоді замість так званої суспільної совісті – цього радикального відчуження – знову набувала б сили індивідуальна совість, тобто совість як така». Про здатність мислити і бездумність Наголошуючи, що здатність мислити є невід’ємною частиною буття, мислитель звертає увагу на бездумність, що посилюється. Він зауважує, що це руйнує саму серцевину сучасної людини, яка рятується втечею від мислення.
Людина блукає – вона завжди знаходиться на шляху блуканьЦя втеча, на думку філософа, і є основою для бездумності. Сьогоднішня людина буде заперечувати цю втечу. Скаже, що ніколи ще не було таких далекосяжних планів, такої кількості досліджень у найрізноманітніших сферах. Дійсно, без такого мислення не обійтися – але це лише його один з його різновидів. Коли ми плануємо, досліджуємо, то заздалегідь розраховуємо на певні результати. Таке мислення зводиться до розрахунків, навіть якщо воно не оперує цифрами і не використовує калькулятор чи комп'ютер. Обчислювальне мислення неспинно розраховує нові, все більш вигідні можливості. Воно не може заспокоїтися, одуматися та прийти до тями. Це не мислення, що осмислює. Воно не здатне побачити сенс, який є у всьому, що існує. У полоні техніки У всіх сферах буття людину все щільніше оточуватимуть сили техніки, – писав Гайдеґґер. Це сили, які щохвилини кличуть людину до себе, прив'язують її, тягнуть за собою та нав'язуються їй у вигляді певних технічних пристроїв. Ці сили вже давно переросли нашу волю і здатність приймати рішення, оскільки не людина створила їх. Вихід з такого полону мислитель бачить у «відстороненні від речей та відкритості до таємниці». На його думку, це дасть нам можливість жити у світі інакше. Це обіцяє новий ґрунт для вкорінення, на якому ми зможемо стояти та вистояти у світі техніки, вже не боячись його. Деякі цитати Мартіна Гайдеґґера: - Що вищим стає середній рівень, тим менше він потребує рівня вище середнього. - Філософствувати – означає обходитися без лідера. - Суперечка з розумом, коли мова йде про вирішальні кроки у житті держави, неминуче призводить до катастрофи. - Людина блукає – вона завжди знаходиться на шляху блукань. - Смерть у найповнішому сенсі є феномен життя. - Істина – це виклик духу.