Дізнайся першим
Останні події та новини з життя KMBS дізнавайтеся у розділі KMBS Live що знаходиться у верхньому правому куті екрану
Відкрити kmbs liveКриза рідко створює нові тренди. Але вона загострює або підкреслює ті тенденції, які вже формувалися ранішеТранзитний потенціал Яким може бути майбутнє логістики України з урахуванням перелічених трендів? Одна з поширених відповідей на це запитання – транзитний хаб. Проте, на думку Павла Пісного, генерального директора компанії «Гарант-Сервіс», засновника стартапу Smart Way та випускника Presidents’ MBA kmbs, наразі Україна не змогла заробити великих коштів на транзиті. І не остання причина – у тому, ми й не намагалися як слід. Потенціал країни великий: через українську територію проходять 4 з 10 найбільш завантажених транзитних коридорів – як автомобільних, так і залізничних. Але, за даними 2018 року, Україна посідала лише на 66-те місце у світі. За статистикою, ми використовуємо свій транзитний потенціал на 25–30%. А минулого року ще й втратили 25% обсягів у порівнянні з 2019-м: на 12–13% знизився транзит залізничним транспортом, на 9% – обсяг перевалки морських вантажів, сильно зменшилося транспортування газу. Найбільше вантажів перевалюється на стаціонарних видах транспорту (трубопроводи, залізничний, автомобільний і морський). Україна має 13 портів, але жоден з них не входить до світових рейтингів, бо не відповідає стандартам. Індекс портової інфраструктури в Україні становить 3,9 бала з можливих 7. А в ЄС середній показник – 4,8. А ще за 20 років ми не розробили митні процедури, які б уможливили річкові перевезення. Через це виникає замкнене коло: спочатку ми вкладаємо великі інвестиції в дороги, а потім вантажі, доставлені морем, веземо тими ж дорогами, які щойно відремонтували. Водночас Україна має унікальні сервіси, про які мало хто знає та мало хто використовує. Наприклад, транзит аміаку (2,5 млн тон у 2020 році), транзит дизелю й дизельних продуктів до ЄС. Щоб втілити транзитний потенціал країни, Павло Пісной пропонує такі кроки: - відновлення транспортних шляхів (не лише доріг, а й колій, суден тощо); - створення єдиної транспортної контейнерної системи; - формування білорусько-українсько-турецького кластеру перевезень Дніпром. Розвиток річкових перевезень – найдешевшого виду транспорту; - створення транспортних хабів і митних терміналів уздовж усього маршруту перевезення.
Потенціал країни великий: через українську територію проходять 4 з 10 найбільш завантажених транзитних коридорів – як автомобільних, так і залізничнихЕкспорт агропродукції Олександр Ткачук, засновник та генеральний директор транспортної компанії «Квадро Центр», випускник kmbs, бачить інший шлях розвитку сфери логістики – через нарощування експорту агропродукції. Вже зараз майже 9% ВВП України – це результат роботи агросектору. А в загальному обсязі експорту країни частка агрокомпаній становить 40%. Україна посідає ключові місця у світі за обсягом експорту зернових (сої, кукурудзи, пшениці, ячменю) та соняшникової олії, яка є продуктом з досить великою доданою цінністю. Найголовніша перевага агросектора – у тому, що він під час будь-яких криз і глобальних потрясінь не падає стрімко, тому дозволяє підтримувати економіку. А найбільша проблема – те, що ми експортуємо багато низькомаржинальної продукції, а потужні аграрні країни (Канада, Нідерланди, Франція, Німеччина) постачають на глобальні ринки продукт із високою доданою цінністю. Вони оперують поняттями на зразок «додана цінність на працівника», і цей показник може сягати фантастичних величин. Іншими проблемами України є погана інфраструктура для перевезення (залізниця, річкові порти, дороги), зберігання, перероблення агропродукції; сервіс (зокрема, на митниці: документальне оформлення у нас триває у середньому 66 годин, а в ЄС у 63% випадків – менше 5 хвилин) та просування українського продукту, яким мала б опікуватися держава. Майже 25% залізничних шляхів потребує капітального ремонту, рівень зносу рухомого складу становить понад 90%. У справному стані перебувають лише 2% з 5631 мосту, дослідженого «Укравтодором», 64% мостів не відповідають сучасним стандартам щодо габаритів та вантажопідйомності. Майже 90% доріг – у зношеному стані, тому Україна зараз 119-та у світі за якістю дорожньої інфраструктури. Отже, на думку Олександра Ткачука, щоб агросектор зміг дати поштовх розвитку логістики, потрібні такі дії: 1. Відновлення ключової інфраструктури за рахунок державного бюджету, завдяки механізму концесії, приватно-державному партнерству тощо. 2. Держава має стати провайдером українського агропродукту. 3. Налагодити механізм спільного (держава і бізнес) планування експортних постачань.
Найголовніша перевага агросектора – у тому, що він під час криз не падає стрімко. А найбільша проблема – те, що ми експортуємо багато низькомаржинальної продукціїАвтоматизація та інтеграція Віра Дубачевська, президентка представництва Ради професіоналів з управління ланцюгами постачання в Україні та засновниця Київської логістичної школи, бачить зону зростання українських організацій в автоматизації бізнес-процесів. Це стосується не лише перевізників, а й тих, хто надає склади для зберігання, і виробників, і ритейлерів, і регіональних компаній (а не лише Києва). За результатами звіту EPIC REPORT, який частково базується на показниках Світового банку, Україна посідає 43-те місце за ризиками ланцюга постачання і має найгірший показник у Східній Європі. Причина полягає в низьких економічних, політичних, інфраструктурних компетенціях. Українські експерти слабко інтегровані в глобальну економіку, вони нечасто сертифіковані міжнародними установами – і над цим варто працювати. Сила партнерств На думку Олексія Северина, візія логістичної сфери України має бути амбітною: стати виробничо-логістичним хабом. Адже якщо через нас проходитимуть логістичні потоки, то й ми зможемо легше створювати додаткову цінність. Логістика дуже сильно впливає на глобальний контекст, тому зараз відбувається серйозна конкуренція між державами за логістичні потоки й транспортні коридори. Якщо ми хочемо мати вплив у світі, нам потрібно включатися у цю гру.
Логістика дуже сильно впливає на глобальний контекст, тому зараз відбувається серйозна конкуренція між державами за логістичні потоки й транспортні коридориЯк саме? По-перше, запускати інноваційне виробництво, створювати індустріальні парки. По-друге, рухатися в напрямку легкої інтеграції з глобальними мережами постачань Європа – Китай. По-третє, припинити дивитися на Польщу як на конкурента, що теж позиціонує себе як логістичний хаб Європи. Найвигідніше для України – реалізовувати модель coopetition з Польщею: створювати партнерства, черпати ідеї. Польща випереджає нас на роки, і нам треба думати не про те, як з нею змагатися, а як стати з нею єдиною екосистемою. Україні потрібен якісний стрибок, який неможливий без інновацій та партнерств, – упевнений Едуард Мальцев. І ідеться тут як про співпрацю гравців у межах екосистеми, так і про співпрацю бізнесу й держави, і про міждержавну взаємодію. Стаття була вперше опублікована на mind.ua