Як розвивається аграрний сектор у світі та якими є особливості вітчизняного ринку? Про це у Києво-Могилянській бізнес-школірозповів Артем Бєлєнков, керівник компанії SmartFarming, випускник програми Agri MBA kmbs. Тенденції Найважливіше, що зараз відбувається в аграрному секторі,– це оптимізація видатків. Все рухається в бік ефективніших технологій, в бік отримання тих же результатів за менших витрат(або кращих результатів – за тих самих витрат). Для країн колишнього Радянського Союзу зараз стає особливо актуальним підвищення керованості та прозорості бізнесу. В силу певних культурних чинників у таких сферах, як управлінська звітність, побудова систем, процесів, аграрний ринок дуже сильно відстав від фінансової сфери та промисловості. І ще один важливий тренд, котрий, на щастя, вже проявляється в Україні,– це те, що ми починаємо переходити від «коммодіті» до виробництва продуктів із доданою вартістю. Щодо технологічних трендів – то все рухається в бік хмарних рішень, збору та обробки великих масивів даних, зростання кількості open-source рішень, «інтернету речей» (коли з’являється багато девайсів, інформаційних потоків, систем – все це починає та чи інакше взаємодіяти як між собою, так із зовнішнім середовищем). Навіть якщо розглядати тільки рослинництво, то в цій сфері кількість джерел інформації, засобів та варіантів її обробки, систем, обладнання для цього зростає в геометричній прогресії.   Технологічні тренди рухаються в бік хмарних рішень, збору та обробки великих масивів даних, зростання кількості open-source рішень, «інтернету речей»   Екосистема інновацій В інноваційній екосистемі сьогодні є як гравці,що прогресують (використовують  нові технології, нові добрива, посівні матеріали, впроваджують нову техніку, автопілоти, датчики GPS, метеостанції тощо), так і ті, що відверто її гальмують. Це розділення дуже чітко проявляється в Україні, де основні інновації йдуть від «великих хлопців». В них є на це бюджети, воля, запас міцності – як правило, всі вони вертикально інтегровані. Пробують запроваджувати в себе деякі речі, дещо самі розробляють. Проводять конференції , наприклад, по точному землеробству, аналізу даних тощо.   Мінімізація ризиків Хеджуванням у нашій країні сьогодні реально користуються дві-три компанії. Все сильно ускладнює заборона вивозу валютних цінностей. Наприклад, біржа каже margin-call – потрібно оперативно завезти гроші. Але як? В чемодані? В Європі все просто — звичайний фермер купив собі ф’ючерс і не ламає голову. У нас дуже добре використовують цю ситуацію трейдери. Інструментів захисту немає, вся інфраструктура (логістика,зберігання і т.п.) знаходиться в руках п’яти-семи гравців… Тому трейдери і лобіюють, щоб не відкривалась аграрна біржа.  

В Україні основні інновації йдуть від «великих хлопців», які мають на це бюджети, волю, запас міцності

  Масштабування як тренд У світі купівля землі є трендом. В Австралії фермери масштабуються, скуповують землю, відпрацьовують технології  та продовжують купувати далі. В Голландії, США, усюди те ж саме. Всі до цього йдуть. У нас же компанії спочатку кинулись набирати землю, але зараз призупинились. Проте не тому, що, як кажуть, це утопія, і що великі господарства не здатні функціонувати. Причина в тому, що система управління не «наздоганяє» цей процес. Коли ж компанії налагодять її роботу, то продовжать  розширювати земельний банк, оптимізувати управління, розвивати кластери. На світових ринках ми спостерігаємо вертикальну інтеграцію або поглинання. В процесі глобалізації компанія або починає переорієнтовуватись на експорт чи унікальних клієнтів, або, якщо вона неефективна, її поглинає хтось вже вертикально інтегрований. Або фірма здійснює вихід на нішеві ринки. З одного боку, це обмеження (адже кількість клієнтів зменшується), з іншого, – порятунок.   Консультанти та аграрії Ми на власному досвіді переконались: є глибинний рівень, який показує, чи працює якась нова система чи технологія. Скажімо, чи змінилась система прийняття рішень? Чи змінилися бізнес-процеси? Або й надалі все виглядає, як «каша», і керівник не може отримати актуальну інформацію? Так, якщо агроном не вносив у систему дані протягом тижня чи землевпорядник не оновлював карту полів впродовж місяця – то інформація не релевантна. На її підставі неможливо приймати управлінські рішення. Часто керівники кажуть – обійдемося без консультантів, понабиваємо гулі та зробимо самі. Але все ж таки на початкових стадіях варто залучати людину, котра може, як мінімум, усунути десь 80% стандартних помилок, з якими вона вже стикалась на прикладі інших компаній.  

Система управління у вітчизняних компаніях поки не «наздоганяє» процес масштабування

  Наприклад, один керівник накупив на 4 млн. гривень датчиків GPS (ще чотири року тому), які ні з чим не інтегруєш. І зараз все треба викидати. Або, трапляється, компанія скуповує різні системи, не замислюючись – навіщо. Консультанти ж можуть показати: на виході ви матимете те й те (картографування врожайності, точне внесення даних, супутниковий аналіз чи щось ще); які у вас є варіанти; як це можна звести разом. А далі ви можете рухатись в будь-якому напрямку, враховуючи цю загальну картину. Якщо першою проблемою є те, яким керівник бачить кінцевий результат впровадження системи, то друга – це загальна культура бізнесу. Тобто якою є взаємодія людей, освіченість, зацікавленість їх у чомусь новому. Питання освіти зараз надзвичайно актуальне. Всім відомо, що класних кадрів у АПК не вистачає – ані агрономів, ані технічних спеціалістів. Для того щоб будувати сучасний бізнес, це треба змінювати в першу чергу.