Про сучасні музеї Архітектура – це мова, якою ми говоримо зі світом. Коли ми відвідуємо якесь місто, воно завжди нам про себе розповідає своїми фасадами, своїми історіями. Міста завжди з нами розмовляють, а ми їх чуємо і сприймаємо. Архітектура – це не тільки форма, бетон, стіни, дахи та, навіть, енергоефективність; це, передусім, думка - та спосіб нашого спілкування. Архітектура – це про те, як любити своє місто, як на нього впливати і взаємодіяти з ним. Якщо ми зрозуміємо на прикладі міста, як працює системна логіка, тоді нам буде легше розібратися і з тим, що відбувається у нашій компанії, яка є частиною системи міста. Більбао (Іспанія) було колись промисловим містечком з жахливою екологією. Його могла б спіткати доля Детройта, якби жителі не перезаснували своє місто. Своїм успіхом Більбао завдячує й архітектурі. З міста винесли порт. Визначили, що річка – це ДНК Більбао, тому вирішили її залишити й якомога краще облаштувати, зробивши неймовірну набережну. Більбао – це місто, яке буквально «дихає» інтелектом. Коли ти ходиш тими вулицями, то відчуваєш, що люди, які все це створювали, думали, як тобі тут буде. Усюди є зручні лавочки, дитячі майданчики саме в тому місці, де треба тобі все дуже зелено й естетично. Представники місцевої влади розуміли, що успішне місто – це те, яке вписане в культурну карту світу. Саме тому вирішили створити в Більбао музей Ґуґґенгайма - музей сучасного мистецтва. Мешканці міста були дуже незадоволені цим рішенням: вони вважали, що не варто витрачати великі кошти на музей в часи економічної кризи, і що Європі не потрібна філія американського музею, яка «просуває культуру Кола-коли».  Попри суспільний тиск, проект все ж таки реалізували. Близько $130 млн було інвестовано в будівництво, і  ці інвестиції окупилися менш ніж за рік. Музей, справді, став магнітом для туристів, дуже успішним інвестиційним проектом і родзинкою набережної і всього міста. Відтепер Більбао – одне з найвідоміших туристичних міст у світі.  

Архітектура – це про те, як любити своє місто, як на нього впливати і взаємодіяти з ним

  Порівняймо музей в Більбао та Музей історії Києва, які були збудовані приблизно в один час. На місці, де стоїть Музей історії Києва, була колись колегія Павла Ґалаґана, відомий освітній заклад. Колегія в радянські роки була зруйнована. А оскільки місце на розі Пушкінської й Хмельницького було дуже інвестиційно привабливим, в епоху Черновецького там вирішили побудувати торговельний центр. Однак, зважаючи на те, що ця споруда була збудована з великими порушеннями, і проти неї дуже активно виступали мешканці міста, - муніципалітет запропонував компромісний варіант: забрати у власника земельної ділянки недобудову і передати її у власність міста. Коли створюються такі сучасні музеї, як правило, організовується міжнародний конкурс, запрошуються найвідоміші архітектори з усього світу і ставиться за мету знайти найкращу ідею для відповідного місця. Такі музеї є успішними як в інвестиційному сенсі, так і в сенсі розвитку міста. А музей Історії Києва ми отримали як компромісний варіант, яким була знята соціальна напруга, утримуємо його з власних податків, і він навряд чи зацікавить іноземного туриста. Дивлячись на цю будівлю, ти не розумієш, коли вона була збудована: у дев’ятнадцятому столітті чи в двадцять першому, і це теж багато про що говорить. Я думаю, що наше місто заслуговує на те, щоб у ньому з’явився музей сучасного мистецтва. Києву взагалі потрібна сучасна архітектура, яка найкраще себе проявляє в музейних просторах, муніципалітетах, інших публічних громадських будівлях. Про зміну парадигм Візьмемо до прикладу дві піраміди, які відомі на весь світ – піраміду Хеопса в Єгипті та піраміду Лувру в Парижі. Ці два образи, на мою думку, дуже добре ілюструють значну зміну парадигми. Здавалося б, однакова форма, але зовсім різні сенси вкладено в ці споруди. Піраміда Хеопса має сакральний зміст: це гробниця фараона, до якої ніхто не може дістатися. Величезний об’єм стін захищає маленьке приміщення всередині.  

Якщо ми зрозуміємо на прикладі міста, як працює системна логіка, тоді нам буде легше розібратися і з тим, що відбувається у нашій компанії

  Споруда в Луврі – це дуже знаковий об’єкт, який став символом десакралізації Лувру. На місці резиденції короля було вирішено зробити найбільший у світі музей, внутрішній простір якого було зафіксовано сучасною скляною пірамідою. Зміст і функція цієї піраміди – впустити світло у внутрішні підземні простори Лувру й освітити природним світлом приміщення, які знаходяться всередині. Про муніципалітет Архітектура може сказати дуже багато про країну і пануючу ідеологію. Скажімо, подивіться на бібліотеку Московського державного університету та бібліотеку нідерландського університету в Делфті. Це – будівлі одного періоду. Перша з них виглядає як зикурат, навіює острах та відчуття підвладності людини іншому, сильнішому за неї. А бібліотека в Делфті створена як вільне середовище, у якому живуть студенти. Скляні стіни, великий дах із газоном, на якому студенти відпочивають, читають, засмагають, їдять та спілкуються. Все це спеціально створено з повагою для кожної людини-особистості та до її культурних потреб. Мені подобаються приклади будівель муніципалітетів. Коли люди вирішують змінити ідею міста, вони будують новий муніципалітет, бо вважають, що старий уже не відображає їхні нові сенси. Слово «муніципалітет» походить від лат. Municipium: munis — «тягар» і capio — «приймаю». Воно буквально перекладається як «тягар приймаю». Сенс цього слова насправді у  служінні. Коли у Більбао влада вирішила, що місто має розвиватися зовсім по-іншому, був створений новий корпус муніципалітету. Тобто ті, хто працював з візією й реновацією Більбао, зрозуміли, що для трансляції нових сенсів потрібен і новий сіті-хол. У місті Малага теж побудували новий муніципалітет, коли вони вирішили, що будуть відтепер еко-орієнтованими. У Таллінні, коли формувалася концепція нового сіті-холу, через архітектуру намагалися показати прозорість демократичного процесу, новий підхід влади. Концепція будівлі полягала в  ідеї, що люди, які перебуватимуть ззовні, бачитимуть через великі дзеркала тих, хто працює всередині для служіння мешканцям міста, а державні службовці – через прозорі вікна та дзеркала - бачитимуть людей на площі, для яких вони працюють. Про архітектурні тренди Сучасний тренд в архітектурі – це архітектура, якої немає. Архітектура не повинна заважати людині жити в просторі свого міста. Форма не повинна превалювати над людиною, вона має бути органічно вписаною в існуючу міську тканину з повагою до кожного. Тема минулорічного Венеційського бієнале (найпрестижнішої міжнародної архітектурної виставки у світі) була «Free space». Кожна країна, яка представляла там свою концепцію, намагалася показати, як можна переосмислити «вільний простір» і зробити його доступним. Було декілька країн, які взагалі створили порожні павільйони, щоб людина могла зайти й насолодитися тишею, відсутністю форми і будь-яких експонатів. До деяких павільйонів прибудували сходи на дах, щоб зробити вільним і доступним навіть його простір.  

Сучасний тренд в архітектурі – це архітектура, якої немає. Архітектура не повинна заважати людині жити в просторі свого міста

  Тобто сьогодні на перше місце виходить не форма, яка заважає людям, а навпаки – відпочинок від будь-якої форми. Те, що супроводжує будівлю (благоустрій території, інженерні мережі, малі архітектурні форми, вільні простори), є значно важливішим для міста в архітектурному проекті. Французький архітектор Ле Корбюзьє казав, що архітектура – це свідомий вольовий акт. Він був проавтором наших «хрущовок» чи «smart-квартир». Ле Корбюзьє останні роки свого життя провів у дуже маленькому дерев’яному будиночку  – 3,66 на 3,66 квадратних метри - на Лазурному узбережжі, неподалік від Ніцци. Зараз до його концепції часто звертаються, тому що є тренд на мінімалістичність, без зайвої розкоші. Він на власному прикладі доводив, що можна жити в таких умовах і бути щасливою людиною. Пізніше Людвіг Міс ван дер Рое це сформулює у відомий вираз: «Less is more».

Будиночок Ле Корбюзьє 

Кожен архітектурний проект, в якій вкладена думка, розвинена саме в цей час і саме в цьому місці, - несе чіткі й зрозумілі сенси. Їх легко прочитати, якщо поцікавитися контекстом появи архітектурного об’єкту. За кожною величною будівлею завжди стоять величні долі і величні вчинки. Є сенс розуміти їх і шанувати.