Що спільного у насіння й ідей? Які запитання стимулюють нашу допитливість? Про те, які аналогії з нашим мисленням можна побачити у живій природі, розповідає у короткому відео геобіолог Хоуп Джарен. https://youtu.be/xQ3_USOBKrg Деякі думки Хоуп Джарен: - Буває дуже корисно подумати про речі, які вам добре відомі, але перевернувши їх догори дригом. Це як підняти із землі камінь й подивитись на його іншу сторону. Ви побачите безліч комах, що рухаються – цілий новий світ, - але водночас це буде той самий камінь. - Уявіть собі, що було б, якби кожен жолудь на кожному дубі виріс у нове дерево. Напевно, тоді на землі взагалі не було б тварин – для них просто не вистачило б місця. Підхід рослин до розмноження кардинально відрізняється від людської логіки. Вони випускають безліч паростків, вирощують дуже багато плодів, у яких невеликий шанс вкорінитись, а тим більше - вирости. Власне, дереву достатньо лише одного свого нащадка, який замінить його на цій ділянці планети, але воно виробляє насіння постійно. Насіння – це маленький шматочок надії, який не мав практично жодного шансу на успіх. - З іншого боку, кожне дерево колись було таким майже безнадійним насінням. Отже, кожне дерево – це щось неймовірне, практично неможливе, але й реальне, велике, довготривале. Це приклад того, що можна побачити, якщо подивитись на те звичне, що нас оточує, з іншої перспективи – додавши трохи більше радості та дещо більше зв‘язку. - Допитливість виявляється у запитаннях, які ми ставимо. Наприклад: чому це дерево добре росте саме тут, а не в іншому місці? Запитання, що стимулюють цікавість (і, зрештою, креативність) – це такі, що їх могла б поставити маленька дитина. Скажімо, чому всередині нашого будинку не ростуть дерева? Відповіді на такі запитання можуть згодом перетворитись на успішні рішення серйозних проблем. - Звичайно, щоб створити продукт, потрібні фахівці з різних сфер. Але важливість цього першого кроку, коли ми ставимо «дитячі» запитання, складно переоцінити. Його не можна замінити чимось іншим.