Learn first
For the latest KMBS events and news, visit KMBS Live at the top right corner of the screen
Open kmbs liveКомбінучи дві характеристики – масштаб та ризик – можна прогнозувати, яка система самоорганізації найкраще підійде вашому бізнесуРизик варто враховувати, оскільки він впливає на нашу спроможність пробувати і помилятись. Самоорганізовані та децентралізовані системи чудово підходять для навчання та адаптації. На жаль, це може дорого обійтись компанії. Виникатимуть помилки, деякі речі не працюватимуть. А без центрального управління єдиний механізм захисту, який у вас залишиться, - це якість і судження ваших людей. У деяких випадках ми можемо хотіти систему, що частково обмежує інновації в обмін на безпеку. У здорових організаціях такий компроміс забезпечують самі працівники, яких рухає призначення. 1. Малий масштаб, низький ризик. Це типовий контекст для стартапу. Можливості – майже нескінченні, а відомо дуже мало. Робота команди – зрозуміти, що працює, а що ні. Дуже розповсюдженою практикою у такому випадку є хаотичні або насправді самоорганізовані команди (у тому сенсі, що вони не використовують ніяку методологію). Концепт Open Allocation є досить популярним: він дозволяє перетворити стартап на ринок талантів, де люди «голосують ногами» (приклади використання цього підходу – стартапи Valve та Github). Також у такому контексті часто застосовують холакратію: вона дозволяє втримати баланс між хаосом та контролем. 2. Малий масштаб, високий ризик. Це стартапи, що працюють на ринках, де ставки дуже високі – скажімо, медицина чи безпека й оборона. Оскільки наслідки хибних дій можуть бути дуже серйозними, то відношення до помилок у таких компаній зовсім інше, аніж у решти бізнесів того ж розміру. Підходи, які впроваджують подібні стартапи, повинні мати чітко прописані правила й означені ролі (як пропонує, скажімо, холакратія). 3. Середній масштаб, низький ризик. Цей контекст відповідає стаптапу або усталеному бізнесу, який досягнув відповідності між продуктом й ринком і тепер фокусується на операційній діяльності й зростанні. Також він стосується невеликих стартапів, які ростуть дуже швидко, тому стикаються з тими ж викликами. На сьогодні цей контекст має найбільше можливостей для впровадження інновацій. Приклад – гнучкі команди (Agile Squads) у Spotify. Холакратію також тестують у цьому контексті, та ще невідомо – чи однозначно вона підходить. 4. Середній масштаб, високий ризик. Цей контекст є фантастичним ґрунтом для впровадження нових способів організації роботи, тому що його впливи – зазвичай найбільш критичні. Підхід генерала Стенлі Маккрістала – «команда команд» - є одним з прикладів. Він працює у військовому середовищі, за умов боротьби з тероризмом, і дає видатні результати. 5. Великий масштаб, низький ризик. У цьому сегменті можна побачити чимало авторів та «героїв» різних систем самоорганізації. Наприклад, концепти Lattice (зараз - Open Allocation), Chaordic. Компанії з великою кількістю працівників (більше 10 тисяч) дуже рідко відмовляються від традиційних моделей управління. Однак це не означає, що не варто і пробувати. 6. Великий масштаб, високий ризик. Це – така собі «чорна діра». У цьому контексті ви дійсно не можете дозволити собі певних видів помилок, не кажучи вже про нескінченну навчальну програму для опанування нового способу роботи. Проте цей контекст також потребує інновацій – і кожна нова трансформація, кожен успіх - це крок до розв‘язання цієї головоломки. Чи є ця схема занадто спрощеною? Так. Чи підтверджується вона на практиці? Так. Та найголовніше, на мою думку, - це сам аналіз, постановка запитань: «Що працює краще? Де? І чому?». Якщо ви шукатимете власні відповіді, то у дискусіях з іншими практиками поступово народжуватиметься істина. Джерело: How to Choose a Model of Self-Organization That Works For You