[EN]     Через півтора року після початку компанія завершила період динамічних часток, розрізала «випечений пиріг» та роздала кожному члену його «шматок». Експеримент завершився вдало: всі учасники погодились, що прозора реєстрація внесків учасників у вигляді часу та грошей привела до справедливого та прозорого розподілу власності. У цій статті партнер Encode.org Денніс Віттрок розповідає, як проходив цей експеримент.   Що таке динамічні частки і для чого вони потрібні? Динамічні частки (динамічний капітал, Dynamic Equity) є альтернативним способом розрахунку капіталізації та розподілу часток компанії між інвесторами. Для власників стартапів є величезною проблемою, що в якийсь момент їм доводиться вирішувати,  хто якою часткою компанії володіє. Зазвичай вони заздалегідь домовляються про певні відсотки, наприклад, 50/50 у випадку з двома власниками, або 70/30, якщо зрозуміло, що один з них інвестував набагато більше часу та власних грошей, ніж інший. У випадку трьох засновників компанію часто ділять у пропорції 33/33/33, 40/30/30 тощо. Але проблема в тому, що у світі – особливо у світі стартапів - все швидко змінюється. Один із засновників може «випасти» з процесу через хворобу дружини, інший – працювати з ранку до ночі, третій – докладати набагато менше зусиль. Раптом може виникнути потреба у додаткових інвестиціях, і тільки один з власників зможе вийняти гроші з власної кишені. Все швидко змінюється, але коли бізнес стає прибутковим, прибуток розподіляється відповідно із давньою домовленістю.   Ласкаво просимо до «крокодилячої ями» повторних перемовин Як тільки з’являються справжні гроші, питання справедливості, які досі ігнорувались, постають дуже гостро. Стає неможливим уникнути незручної розмови між засновниками, що базуватиметься на нових даних, зібраних за час існування бізнесу. Розподіл 50/50 виглядає дуже несправедливим, і миру у компанії не буде доти, доки кожен не отримає саме те, на що заслужив. Але щоб дійти згоди, співзасновники мають спуститись до «крокодилячої ями» повторних перемовин (як її називає Майк Мойєр), де вони на смерть битимуться за свої частки у компанії. У таких двобоях загинуло безліч бізнесів, чимало дружніх стосунків було зруйновано назавжди. У бізнесі сьогодні все ще домінує старий тип мислення під назвою «прогнозуй і контролюй», результатом якого є такі «ями з крокодилами». Втім, існує кращий спосіб розділити власність, аніж війна за частки. Динамічний капітал працює у парадигмі «відчувай і відповідай», спираючись на детальний метод обліку внесків, які роблять засновники та інвестори, на реальні дані, а не прогнозування.    

Як тільки стартап починає приносити прибуток, постають питання справедливості - і уникнути розмови про розподіл часток неможливо

    Облік внесків у вигляді праці Якщо я виконую неоплачувану роботу на стадії стартапу, вона має оцінюватись як її ринкова вартість, помножена на два. Наприклад, якщо я розробляю програмне забезпечення і можу за подібне завдання заробити $6 тис., мій внесок складе 12 тис. «одиниць» (Units) з умовного «пирога». Чому потрібно множити на два? Бо я не отримую за свою роботу гроші, натомість розраховую на частку у  майбутньому прибутку компанії (якщо її взагалі колись отримаю). Таким чином, я беру на себе певний ризик, що має бути врахований при підрахунку мого внеску. Множення на два визнає і враховує цей ризик. Також такий підхід залишає простір для гнучкості. Якщо я працюю лише 50% часу протягом якогось місяця, то лише 50% моєї компенсації (в умовних  «одиницях») буде враховано у динамічному розподілі капіталу.   Облік грошових внесків А якщо я вкладаю у компанію гроші з власної кишені? Для більшості стартапів готівка є дуже дефіцитним ресурсом, особливо якщо бізнес не хоче віддавати велику частку власності стороннім інвесторам. Оскільки гроші є таким цінним внеском (а інвестиція – дуже ризикованою, бо ви вкладаєте не працю, не час, а реальні кошти), вони мають множитись на 4.  Скажімо, якщо ви інвестували $10 тис., то вони конвертуються у 40 тис. «одиниць». Всі такі внески заносять у внутрішній журнал, доступний для перегляду усім.   Випікання та нарізання пирога Усі внески партнерів (часові чи грошові) мають бути записані. І як тільки бізнес починає стабільно приносити прибуток (або досягає успіху за якимись іншими, заздалегідь визначеними критеріями), засновники оголошують про завершення періоду динамічного капіталу і кажуть, що «пиріг вже спечений». Загальна кількість «одиниць», накопичених компанією, розділяється між усіма, хто робив внески, у відповідній пропорції. В залежності від своєї кількості «одиниць», кожен отримує частку бізнесу, тобто «шматок пирога». Відстеження індивідуальних внесків – це додаткова робота, яка вимагає певної дисципліни. Проте цей підхід дає максимальну об’єктивність, прозорість та справедливість для усіх учасників. Зрештою, динамічний розподіл часток дозволяє уникнути багатьох проблем, пов‘язаних зі складними перемовинами. Коефіцієнти 2 (для негрошових внесків) та 4 (для грошових) можна змінювати, проте саме такі цифри вже довели свою ефективність на практиці.    

Усі внески партнерів (часові чи грошові) мають бути зафіксовані. І як тільки бізнес починає приносити прибуток, "пиріг" вважається "випеченим" - і його можна "нарізати" у відповідності до розміру внесків

    На прикладі encode.org У цій компанії принципи «випікання» та «нарізання» було зафіксовано в угодах, які працівники укладали з компанією при наймі. Вони визначили різні класи «одиниць»: P-Units, A-Units, D-Units та C-Units. Разом вони дають засновникам інструменти, щоб гнучко реагувати на дуже різні ситуації.   P-Units (Profit Interest Units – одиниці частки у прибутку) Кожен член організації отримує певну щомісячну кількість «одиниць» класу P-Units, що є заміною поняття заробітної плати. Оскільки у encode.org немає працівників, а є тільки члени/партнери/інвестори, то вони заслуговують на свою частку прибутку. Одна така «одиниця» дорівнює одному долару. Якщо у компанії достатньо вільних коштів, P-Units можуть одразу зараховуватись на ваш банківський рахунок. Але якщо ви обираєте цю опцію, то не отримаєте додаткової частки у кінці періоду «випікання пирога» - бо оплачені години роботи не є великим ризиком.   A-Units (Allocation Interest Units – одиниці частки у розподілі) Якщо ж у компанії немає вільних коштів, або ви хочете ризикнути, щоб отримати більшу частку у майбутньому, ваші P-Units конвертуються у A-Units після множення на два. Ці одиниці складають вашу частку пирога, і вони перераховуються динамічно в контексті внесків усіх учасників під час періоду «випікання пирога». Скажімо, якщо ви отримуєте 6 000 P-Units на місяць, ви можете перевести у гроші 2 000, а решту 4 000 конвертувати у 8 000 A-Units – і вони будуть акумулюватись на майбутнє. Також всі бізнес-витрати, які ви покривали з власних грошей (наприклад, на ділові подорожі), будуть множитись на 4 і також конвертуватись у A-Units.   C-Units (Capital Interest Units – одиниці частки у капіталі) Ці «одиниці» з‘являються наприкінці періоду «випікання пирога». Коли компанія стає прибутковою, усі A-Units конвертуються у C-Units, що відображають розмір «шматків», напрацьованих кожним партнером. Створення таблиці капіталізації таким чином перетворюється із вправи на передбачення майбутнього - на облік внесків партнерів.   D-Units (Deffered Interest Units – одиниці частки у відкладенних виплатах) Вони являють собою кошти, які не можуть бути виплачені компанією одразу (через нестачу грошей), однак будуть виплачені, як тільки фінансова ситуація це дозволить. D-Units використовуються, коли період «випікання» вже завершено, і A-Units як внутрішня валюта вже недоступні (бо вони конвертовані у C-Units, тобто частку в капіталі). Тоді D-Units допомагають залучати кошти від інвесторів, щоб покрити нестачу грошей та одночасно справедливо обліковувати їхні грошові внески. До D-Units застосовуються стандартні відсоткові ставки, які існують на фінансовому ринку, бо фактично, це гроші, які ви «позичили» бізнесу, а позика – ризикована річ. Компанія encode.org почала з позики у $30 тис. у своїх членів. За період «випікання пирога», що тривав 18 місяців, 12 її партнерів сумарно акумулювали 2 380 149  A-Units. Деякі з членів згодом відмовились від своїх ролей, але вони все одно отримають свій «шматок» - звичайно, пропорційний внеску.