[EN] Пошук Антон Мартинов погоджується, що ринок нон-фікшн в Україні ще далекий від насичення. «Український ринок може собі дозволити продавати більш ніж 100-150 найменувань хорошої нон-фікшн літератури на рік», - впевнений він. При цьому говорити про якусь чітко визначену стратегію важко. Хоча б тому, що проблемою видавничої галузі є довгостроковість операцій — період від формулювання ідеї до видання готової книжки інколи займає декілька років. Можна мати 100 проектів, з яких готових буде 5%. Тому «Наш формат» використовує комбінований підхід: авторам пропонується писати на певні теми, а також переглядаються рукописи, що надсилають потенційні автори (хоча якісних пропозицій надходить не так вже й багато). Що ж стосується власне відбору, то першорядне значення має сюжет (зрозуміло, що не всім цікаво читати суху аналітику та переглядати таблиці з цифрами). Другим «стовпом» є досвід, набутий автором й, відповідно, те, що можна передати крізь книжку людям. І, нарешті, третє — це медійність. Тобто важливим є вміння не тільки писати, але ще й просувати себе та свою книжку. «Автор має бути більш-менш відомим — хоча б вести свою сторінку в Facebook та мати підписників, аби ми розуміли, що він може та хоче працювати з аудиторією, а не покладатися в цьому тільки на видавця», — сказав Антон Мартинов.    

Одним з факторів, які стримують розвиток вітчизняного ринку ділової літератури, є закритість українського бізнесу

    Втім, попри велике значення медійності у сучасному світі, напевно, не всі сприймуть таку вимогу однозначно. Хоча б тому, що не всі вміють та хочуть просувати себе. Таке вміння не завжди корелює з талантом, а подеколи навіть може приховувати його брак. Оксана Форостина звернула увагу ще на один аспект цього питання, а саме на його культурний складник. «У кожній культурі є свій підхід — як розповідати про себе; і якщо в американців «продавати себе» — це цілком нормально, то в британців — сприймається, принаймні, як невихованість», — сказала вона. На її думку, українська культура поки що не знайшла у цьому контексті своєї тональності, свого підходу.   Виклики Одним з факторів, які стримують розвиток вітчизняного ринку ділової літератури, є закритість українського бізнесу. Розкривати набуті знання, певний досвід у нас не просто не прийнято, а інколи навіть може розглядатись як «кримінал». Тому мало хто хоче ділитися своїми досягненнями. І таки книги, як історія Amazon або історія інноваторів Кремнієвої долини, зараз в Україні все ще важко опублікувати. Більш технічна проблема — кому, власне, писати. Не кожний має час, бажання та вміння. У міжнародній практиці є перевірений підхід — об'єднуватися з журналістами (це може бути як співавторство, так і модель ghost writer). Як зауважила Оксана Форостина, українська журналістика ще не до кінця усвідомлює — яке величезне поле роботи тут приховується для тих, хто має досвід роботи в ділових виданнях, вміє працювати з інформацією, аналізувати і, зрозуміло, добре писати.    

У кожній культурі є свій підхід — як розповідати про себе. Для американців «продавати себе» — цілком нормально, для британців — невихованість. Україна ще не знайшла свого підходу

    Стратегія Як відомо, поштовхом для руху вперед нерідко стає здатність перетворити виклики на можливості. На думку Едуарда Мальцева, у просторі вітчизняної ділової літератури такою можливістю може стати вихід українського бізнесу та підприємців з  прихованого стану «на світло». І виграти зможуть ті видавці, які першими знайдуть спосіб це зробити. Також Едуард Мальцев нагадав про ефект «довгого хвоста». Так, є бестселери, планку яким задають потужні університети і великий платоспроможний ринок. Книжки цього рівня, як правило, є результатом великої наукової роботи, а їхні автори — дослідники, які концентруються навколо університетів. Але й є книжки, які хоча й не продаються у великих обсягах, але складають велику частку портфелю та прибутку видавництв. В Україні є чимало авторів, які можуть відобразити національну специфіку, показати — що відбувається у нашому контексті, продемонструвати кейси, які можуть допомогти людям знайти свій шлях. Такого типу речі можуть складати «довгий хвіст» портфелів українських видавництв. Звертаючись до теми написання книжок, Едуард Мальцев зауважив, що потрібно знайти комбінацію компетенцій представників бізнесу й журналістів. Власне, пошук цієї комбінації, її конфігурування може стати частиною того, що прийнято називати «бізнес-моделлю» — тобто композиції, яка дозволяє генерувати нові проекти, формувати  портфель і виходити на ринок з продуктами, які будуть цікаві аудиторії.   Управлінські діалоги – такою була тема бізнес-майданчика, який вперше відбувся в рамках Книжкового Арсеналу. Управлінські діалоги – це більше, ніж розмова про книги. Це про вміння управлінця мислити, в дискусіях народжувати ідеї та створювати бізнес-композиції, що змінюють світ. Куратором програми бізнес-майданчику виступала kmbs​. Більше про подію, фото та відео можна знайти тут.