Learn first
For the latest KMBS events and news, visit KMBS Live at the top right corner of the screen
Open kmbs liveМентор використовує свій досвід, щоб забезпечити підтримку менті, тому він відрізняється від коучаПотім укладається письмова угода між ментором та менті із зазначенням цілей, тривалості програми, правил, які потрібно поважати. Протягом програми ментори та менті заповнюють звіти, щоб школа могла відслідковувати прогрес. Результат оцінюється кожною стороною: менті, ментором, школою. З боку kmbs оцінка здійснюється здебільшого за якісними показниками, наприклад, бажанням менті після закінчення програми стати ментором. Також школа проводить опитування, наприклад, за такими темами: як ви оцінюєте власний розвиток свого ментора? Що відбувається з вашим менті, за вашим спостереженням? Що потрібно від школи для підсилення спільної роботи ментора та менті? Про те, як вони оцінюють процес та результати своєї співпраці, ми розпитали учасників менторської програми kmbs. Андрій Лакстіньш, керуючий партнер European agency, ментор: Менторська програма в kmbs для мене тривала рік. Перш ніж набути статус ментора, ми проходили навчання. Воно не було академічним – адже це був перший набір подібної програми не тільки в школі, а й, якщо не помиляюсь, в Україні, - проте, задля розвинення менторських навичок, ми регулярно зустрічались із викладачами протягом року, онлайн та офлайн. Нам розповідали про те, що означає бути ментором, ми проходили практичні кейси, маючи нагоду побачити себе зі сторони. Це були показові вправи, місцями – смішні, і вони дуже сприяли нашому розвитку. За декілька місяців після початку навчання в форматі зустрічі-знайомства розпочалась наша співпраця із менті. Остаточне рішення з приводу метчінгу приймала школа, саме вона формувала пари учасників з огляду на перспективу подальшої конструктивної взаємодії. Одне з головних питань, які мене турбували на старті програми, стосувалось довіри й особистісного збігу. Адже без цього плідна співпраця була б неможливою. Ретроспективно можу сказати, що нам вдалося створити атмосферу довіри - ми відкрито ділились думками та ідеями, що суттєво підсилювало результативність взаємодії.
Андрій Лакстіньш: "Для мене бути ментором – це повторно пройти шлях навчання, але з іншими думками"
На старті школа запропонувала учасникам програми формалізувати умови співпраці. Ми підписали угоду, де були прописані права і обов’язки сторін, правила конфіденційності, а також прямі обмеження та заборони. В тому числі там були зафіксовані цілі, яких ми намагатимемося досягти під час співпраці, періодичність зустрічей тощо. Я вважаю, що це правильний крок, адже кожен учасник повинен від початку розуміти, де проходять границі, за які не можна виходити. Найголовнішим викликом для мене під час програми було перенести себе в іншу роль. Коли ми просто спілкуємось з кимось, то висловлюємо власну думку. Але у ролі ментора потрібно вміти перейти з режиму висловлювання думки в режим запитань – і таким чином спонукати менті до дій. Наставник зробив би це за допомогою директивних вказівок, адже саме він обирає – чого потрібно досягти. У випадку менторства цільову точку обирає менті. А ментор може пройти цей шлях разом з ним. Незважаючи на те, що ментор вже проходив цією дорогою, він не дає готових рішень. Максимум, що він може зробити, - це розповісти якусь історію зі свого навчального досвіду. У цій співпраці розвиваються обидві сторони взаємодії. Для мене бути ментором – це повторно пройти шлях навчання, але з іншими думками. Коли я навчався, то всі знання «приміряв» до свого середовища, своєї роботи. А співпраця з менті дала можливість спроектувати знання на середовище менті та подивитись, чи вони там працюють. І це унікальний досвід – можливість спробувати вплинути на те, що не контролюєш. Ментор не повинен давати оціночних суджень. Він не може казати: «робіть так». Робота йде через запитання, думки, обговорення – і так ти «розхитуєш» свого менті, а він приходить до більш «об‘ємних», вдалих рішень. Ментор не контролює ці рішення свого менті. Ми з моїм менті навіть домовлялись про те, що я не буду читати остаточний варіант його магістерського проекту – щоб не підштовхувати його змінити щось. З Денисом ми збирались проводити зустрічі не рідше 1-2 разів на місяць, а у проміжках – спілкуватись телефоном. Спочатку так і було, але що менше часу залишалось до захисту магістерського проекту, то частіше ми комунікували. Інколи – по декілька разів на тиждень. Ініціював зустрічі переважно Денис, але й мені це було дуже цікаво.У ролі ментора потрібно вміти перейти з режиму висловлювання думки в режим запитань – і таким чином спонукати менті до дійПід час менторського навчання нам радили робити всю співпрацю з менті структурованою: створити «дорожню карту» і дотримуватись її, відслідковуючи прогрес. Дійти до такого високого рівня організованості нам не вдалося, втім, ми ретельно планували зустрічі, і до кожної з них я готувався. Особливо я став приділяти увагу підготовці після того, як прийшов на одну зустріч, не опрацювавши запланований матеріал, і відчував себе некомфортно. Перед зустріччю ми домовлялись, які питання обговорюватимемо на ній. Наприклад, коли Денис знаходився на етапі вибору ідеї для магістерського проекту, то він міг відправити мені 3-4 ідеї з обґрунтуванням. І темою зустрічі було обговорення цих ідей, їх життєздатності. Відповідно, я мав не тільки прочитати їх, але й часом переглянути конспекти, скласти свою думку тощо. У процесі нашої взаємодії з менті ми змогли навіть перейти від теоретичних обговорень до практики. Скажімо, у Дениса була ідея щодо ціннісної пропозиції для клієнта (бізнес стосувався будівельних сумішей), і спочатку ми моделювали її на папері. Але потім я запропонував поїхати до будівельних супермаркетів і перевірити певні припущення. Це був дуже цікавий досвід, адже чимало гіпотез не підтвердилося – і в результаті менті зміг переглянути й поглибити свій проект. Менторська програма – це довгострокове зобов‘язання. Тут не можна працювати тоді, «коли настрій є». Якщо ти вступаєш у взаємодію з менті – то береш на себе відповідальність на півроку-рік. Офіційним фіналом програми був захист магістерського проекту Дениса. Але навіть зараз, коли програма закінчилась, ми продовжуємо спілкуватись: спочатку проговорювали результати й відчуття, а зараз – «примірюємо» свої знання до реальних бізнесових кейсів. Участь у менторській програмі kmbs стала для мене можливістю саморозвитку, а також способом оновити свої знання, зробити апгрейд свого MBA через спілкування з менті. Я продовжую випробовувати себе у ролі ментора у власній компанії – для своїх працівників. Ця роль дозволяє створити кардинально інше середовище. Адже менторство «розхитує» людину, підштовхує її до пошуку власних відповідей і рішень. Денис Азаров, CFO компанії "Агровет Атлантик Груп", менті: Найціннішим у цій програмі для мене було те, що спілкування із ментором допомогло мені написати магістерський проект. Він дуже вплинув на те, як я засвоював знання, отримані в kmbs. Адже у бізнес-школі ти вчишся по модулях, і часом встигаєш забути те, що було раніше. Відповідно, виникають складнощі з перенесенням цих знань у магістерський проект. А спілкування з ментором дозволило заново пропустити їх через себе і втілити у дипломній роботі. Андрій допоміг мені й з пошуком теми для магістерського проекту. Спочатку у мене було декілька ідей, але я не мав критеріїв – як визначити, яку саме обрати. Запитання Андрія дозволили мені зрозуміти – чого саме я хочу досягти.
Денис Азаров: "Головне, що я отримав у результаті менторської програми – це власну «прокачку»"
Найскладнішим особисто для мене було знайти точки дотику з ментором. Підсвідомо ти сприймаєш його як вчителя – і чекаєш результату: зараз він покаже мені, як писати диплом, як складати клієнтський ряд… А такого не відбувається, і це дратує. Андрій не давав готових рішень, і згодом я зрозумів, що їх і не могло бути, бо магістерський проект - це не вправа з математики, де є єдина правильна відповідь. Поступово я дійшов висновку, що ментор – це не вчитель і не наставник, а людина, яка спрямовує твої пошуки. Коли я відчув, у чому цінність цієї ролі, стало набагато простіше. Ще одна річ, яка мене спочатку дратувала, - це велика кількість коригувань. Андрій часто «закидав» якісь провокаційні ідеї, ставив запитання, на які я не міг знайти відповіді. І якщо спочатку я міг «погасити», відкинути таке запитання, то наступного ранку прокидався – а воно не полишало мене. Я продовжував розмірковувати й приходив до того, що я взагалі не правильно втілюю тему, або й сама тема неправильна. А строки горять! Згодом я зрозумів, що такі запитання дуже мене «прокачували». Вони змушували повертатись до самого початку, переосмислювати свою ідею, поглиблювати її. Коли працюєш із ментором, то торкаєшся не стільки якоїсь техніки, скільки спілкуєшся на рівні цінностей. Ми проговорювали питання місії, візії – і виходили за межі конкретного бізнесу. Я розмірковував про те, чому я саме в цьому бізнесу, про свою власну місію. Андрій дуже класно витягував мене за межі мого бізнесу. Він говорив: «а давай подивимось, як це було б у цій компанії? А як би ти це реалізував отут?».Коли працюєш із ментором, то не стільки торкаєшся якоїсь техніки, скільки спілкуєшся на рівні цінностейКоли у мене була проблема з формуванням візії та місії, він сказав: «а які вони в інших компаній?». І мені довелось пропрацювати чимало візій та місій різних бізнесів, з суміжних сфер і не тільки. Це допомогло не просто скласти свої власні, а зрозуміти сам концепт. Також мені дуже допоміг передзахист, який нашій групі влаштували ментори. Вони були в ролі комісії, ми презентували свої роботи, а вони ставили реальні запитання, уточнювали. На цій зустрічі я зрозумів, що моя тема, у якій я спочатку сумнівався, - жива й робоча, потренувався говорити. Ми записували передзахист на відео, тому потім я зміг послухати себе зі сторони. Взагалі ми не ставили за мету суто написання магістерського проекту. Це була одна з цілей, але не єдина. Головне, що я отримав у результаті нашої з Андрієм співпраці – це власну «прокачку». Я зміг ще раз пропустити через себе й об‘єднати в магістерському проекті усі елементи (клієнтські ряди, бізнес-моделі тощо), які ми вивчали у бізнес-школі.