Learn first
For the latest KMBS events and news, visit KMBS Live at the top right corner of the screen
Open kmbs liveВсі ключові думки, з якими має справу економіка, виходять далеко за її межі, а нерідко - і за межі науки як такої. Тому варто дивитися на неї з точки зору філософії, історії, антропології та психології. «Щоб стати хорошим економістом, потрібно бути або хорошим математиком, або грамотним філософом, або ж і тим, й іншим одночасно», - каже Седлачек. Але проблема в тому, що дуже довго люди приділяли занадто багато уваги математиці, забуваючи про людяність. Результатом стали штучні економічні моделі, які далекі від реальності й які важко застосувати на практиці. Автор вважає, що для розуміння людської поведінки потрібно, перш за все, вивчити - як відбувалося становлення ідей, які сформували нас. У тому числі - ідей про добро і зло. Міфи й історії Аналіз економіки стародавнього світу автор починає з «Епосу про Гільгамеша» - літературної пам'ятки, створеної чотири тисячі років тому. Сюжет цього твору такий: Гільгамеш - на дві третини бог, на одну людина - прагне звести стіни навколо свого міста, небачені у всьому світі. Для цього він намагається «вичавити» з своїх підданих все, на що вони здатні, змушує їх багато працювати і забороняє бачитися з родинами. Люди скаржаться богам, і ті посилають у вигляді покарання дикого Енкіду. Однак вони з Гильгамешем стають друзями. Потім Енкіду вмирає, а Гільгамеш вирушає на пошуки безсмертя, втім, безуспішно. Закінчується історія там же, де починалася - біля неприступних стін Урука. Седлачек зазначає, що питання, які піднімаються в «Епосі про Гільгамеша», співзвучні тим, що цікавлять нас до сих пір. Наприклад, думка про те, що все людське в нас тільки сповільнює нашу роботу (в даному випадку - над будівництвом міських стін), присутня в економіці й сьогодні. Адже деякі моделі намагаються вивести все, властиве людській природі, за рамки дискурсу. У «Епосі» можна знайти і «пращура» принципу невидимої руки ринку: в образі приборкання дикого зла, яке стало служити на благо людям. Згадки про добро і зло в творі присутні, однак систематичного вирішення цієї проблеми на моральному рівні не пропонується. Зло в цьому тексті - щось зовнішнє, що існує поза людським суспільством. Тобто мова йде про природне зло, яке не творять люди, а яке просто відбувається. Зовсім інший підхід можна побачити в Старому Заповіті. Історичні події тут розвиваються відповідно до того, наскільки морально поводяться герої. Зло існує не десь зовні, а всередині людей. Природа в Старому Заповіті символізує добро і гармонію, а місто і цивілізація - дуже часто позначають зло.Економіка не просто описує світ, а й показує, яким він мав би бути
У Стародавній Греції існувало два полярних підходи: для стоїків закон був обов'язковим, а корисність - другорядною. А для епікурейців (гедоністів), навпаки, корисність була найголовнішим - правила повинні були встановлюватися на основі саме цього критерію. Представники цих підходів не могли дійти спільної думки щодо питання: чи вигідно робити добро? І чи принесуть хороші вчинки якусь вигоду? Стоїки не бачили зв'язку між добром і корисністю. За якісь вчинки ми можемо отримати у відповідь щось хороше, за інші - ні, але головне - нас взагалі не повинно це хвилювати. Найважливіше - дотримуватися правил. Моральність вчинку визначається не тим, як він впливає на корисність, а тим, чи відповідає він правилам. Для Епікура джерелом етики є егоїзм. А доброта вчинку повністю визначається його наслідками, тобто тієї корисністю, яку він принесе. Таким чином, корисність стала для епікурейців дороговказною зіркою в прийнятті будь-яких рішень. Сам Адам Сміт вважав себе стоїком, а гедонізм критикував за його спрощений погляд на світ. Іронічно те, що сьогодні безліч економістів вважають, що саме егоїзм визначає людську поведінку, - а саму ідею приписують Сміту. Від християнства до Адама Сміта Вплив християнства на формування сучасної економіки важко переоцінити. Західне суспільство багато в чому орієнтується на те, що говорить релігія з тих чи інших питань (що варто робити, а чого робити не слід). «Християнство ґрунтується на юдаїзмі, переймає чимало елементів грецького мислення і додає абсолютно новий вимір порятунку, яке представляється економічно як спокутування і прощення наших боргів (гріхів)», - пише Седлачек. Біблія сповнена економічної термінології та використовує соціальний і економічний контексти. Одна з важливих цитат - «І прости нам провини наші, як і ми прощаємо боржникам нашим» - є ілюстрацією до цієї тези. Гріх в християнському розумінні - це і є борг. Його можна спокутувати до певної міри, але якщо людина накопичує занадто багато гріхів, то стає «банкрутом» - і їй лишається чекати приходу месії, тобто того, хто спокутував би за неї її гріхи. Прощення гріхів (боргів) - ключовий елемент християнства, який відрізняє його від інших релігій. Дивно, але ті ж принципи працюють і в сучасній економіці. Досить згадати кризу 2008-2009 років і погашення боргів банків і великих організацій. Це «прощення гріхів» здається несправедливим (багато дрібних і середніх підприємств прогоріли, ніхто не пробачив їм боргів). Однак якби держави не викупили найважливіші банки, міг початися глобальний фінансовий катаклізм. Таким чином, найбільші «грішники» отримали спокутування своїх боргів - як і в казках про Ісуса.Старі історії продовжують впливати на нас, але ми цього можемо не помічати
Перш ніж перейти до аналізу спадщини Адама Сміта, Седлачек згадує іншу історичну особистість - Бернарда де Мандевіля. Він відомий набагато менше, ніж Сміт, проте саме де Мандевіль є справжнім батьком ідеї про невидиму руку ринку в тій її формі, яку ми знаємо сьогодні. Де Мандевіль був переконаний, що суспільне благо може і повинно базуватися на егоїзмі (теза, яку помилково приписують Сміту). Якби ми повністю позбулися зла в собі, то незабаром настав би кінець і нашому благополуччю. Адже кожен наш недолік - одночасно означає і попит на ту чи іншу послугу або товар. Скупість (або ненаситність) для де Мандевіля була обов'язковою умовою прогресу. Суспільство, позбавлене недоліків, не змогло б вистояти в глобальній конкуренції. І, навпаки, якщо існує розрив між тим, що у нас є, і тим, чого ми хочемо, то це стимулює нас накопичувати багатство і задовольняти потреби. Зростання попиту для де Мандевіля - це один з можливих шляхів до прогресу. Адам Сміт зовсім не був прихильником ідей де Мандевіля. Головна проблема в тому, що Сміт залишив після себе досить суперечливу спадщину. Найчастіше згадують його роботу «Багатство народів» (1776 г.), проте кілька років до того він видав книгу «Теорія моральних почуттів». У ній Сміт розмірковує про етику, дистанціюється від де Мандевіля і його ідей про егоїзм. Ці праці не мають практично нічого спільного - що і лягло в основу проблеми «двох Смітів», про яку міркує безліч економістів. Поняття про невидиму руку ринку Сміт використовує в своїх працях всього тричі. І в кожному випадку вкладає в нього різний зміст. На думку Седлачека, основний внесок Сміта в розвиток економіки - це твердження, що суспільство може існувати тільки завдяки емпатії, співчуттю. Він вважав, що людина відчуває зв'язок між собою і навіть найбільш віддаленими від неї членами спільноти. Таким чином, поширене тлумачення ідей Сміта є помилковим. І це невірне тлумачення веде економіку неправильним шляхом. Щоб зрозуміти, чому економіка знаходиться в сучасному стані, потрібно вивчати двох Смітів і згадати про роль етики в суспільстві. Тіло і душа економіки Багато років люди намагалися у економіки відокремити «душу» від «тіла»: її позбавляли етики й сенсу, намагалися зробити з неї точну науку, що ґрунтується виключно на математиці. Седлачек вважає, що це було великою помилкою, в результаті якої ми створили чимало проблем. А якщо продовжувати в тому ж дусі, то, врешті-решт, економіка остаточно стане несправедливою, почне жити своїм власним життям, не буде відповідати нашим уявленням про неї. «Не існує морального вакууму, - пише автор. - Мабуть, сформується інша мораль, можливо, нелюдська.»Основний внесок Адама Сміта в розвиток економіки - це твердження, що суспільство може існувати тільки завдяки емпатії, співчуттю
Висновок такий: економіка повинна стояти на обох ногах, мати і тіло, і душу. Адже історично вона відокремилася від моральної філософії, і забувати про це не варто. Сьогодні ми намагаємося призначити ціну всьому. Але хоча все, що нас оточує, має цінність, тільки деякі речі мають ще й ціну (на чому і тримається ринок продуктів). Тому економіка і «кульгає»: цінності з ціною і цінності без ціни часто вступають у конфронтацію. Ще один симптом нашої економіки - втома. Вона немов просить нас пригальмувати, але ми не чуємо її й тільки підстьобуємо її й себе в гонитві за все більш високими результатами. «А насправді достатньо трохи повернути економіку, щоб у випадку зниження попиту, замість того щоб звільнити 20% працівників, працювати на 20% менше», - каже Седлачек. Нашому часу бракує почуття міри. Звичайно, матеріальні речі - це одне з джерел щастя, і відмовлятися від них книга не закликає. Однак це не єдине джерело, навіть якщо іноді нам здається інакше. І людству пішло б на користь усвідомлення: у нас є дуже багато, і потрібно бути за це вдячними. Повну версію рецензії можна прочитати на сайті DigestХоча все, що нас оточує, має цінність, але тільки деякі речі мають ще й ціну